cosmomarmots.com

Маршрут:

М. Доха

Невеличкий stopover в Катарі протягом тривалої пересадки. Окремо їхати в цю країну в якості туриста навряд чи можна вважати розумним рішенням, а от як варіант дозвілля, щоб не нудитись і не сумувати в аеропорту, саме те, що треба.

Країна ще сотню років тому неймовірно бідна, з жахливими умовами життя, а зараз екстремально заможна завдяки нафті і газу. Живе декілька мільйонів, серед яких лише 15 відсотків – це власне громадяни, всі ж інші – це трудові гастарбайтери, що в більшості своїй живуть бідно, працюють важко і ніяк не інтегруються в топ суспільство самої країни.

По цікавинкам – їх тут майже немає. З одного боку, місто горить світлом, шикарні дороги всюди, безліч хмарочосів, поруч море, але з іншої сторони, родзинкою міста, окрім декількох будівель, які спроектовані дійсно крутими архітекторами, є фейкові традиційні район, псевдо античні амфітеатри і міні копії Венеції. Країна прагне вразити світ архітектурирним розмахом , але робить це через копіювання не властивих для цієї території історичних періодів і через імітацію старини, в якій ніхто не живе і яка не більше, ніж бутафорія. Такий собі, так би мовити, історичний симулякр. Але варто відзначити, що робить це, в принципі, якісно, дуже дорого і з розмахом.
В тепер про те, що дійсно запам’яталося.

По-перше, гостинність країни вражає. В аеропорту тобі дають безкоштовно пакети з їжею, Qatar airways організовує за дуже символічні гроші автобусний тур по місту, в самому місті дуже безпечно і всюди смачно, а довжелезна Corniche є справді неймовірним місцем для прогулянок, але при умові, що ця прогулянка відбувається не влітку, коли шалене аравійське сонце випалює все живе і перетворює тебе в кавалок випаленої плоті, а хоча б по весні чи взагалі взимку. А по-друге, як я вже писав на самому початку, провести час в новій для себе країни завжди краще, ніж просто нудитись в аеропорту.

Катар, дякую за теплий прийом і маленькі нові враження.